- 4 Жовтня, 2025
- 11:04 pm
- Ізраїль
Вечір в Єрусалимі був напружений. На тлі близькосхідного вітру, який приносить запах моря і піску, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу 4 вересня 2025 звернувся до народу. Його промова була короткою, але в ній відчувався холод сталі.
«ХАМАС повинен зрозуміти: час пішов. Або заручники будуть звільнені, або послідує роззброєння — дипломатичне або силове».
Тиск, який змінив правила гри
За словами Нетаньягу, організація погоджується на поступки лише під тиском. І саме цей тиск — військовий, політичний, людський — і зрушив ситуацію.
Прем’єр впевнений: повернути всіх заручників можна, не виводячи війська з сектора Газа. Ця позиція звучала як виклик, але й як обіцянка.
Він дав добро делегації на чолі з міністром стратегічних питань Роном Дермером — вилетіти до Каїра. Там вирішується доля людей: списки, маршрути, гарантії. Нетаньягу підкреслив, що Ізраїль і США не мають наміру затягувати переговори — дні, не тижні.
США: союзник, диригент і контролер
Президент США Дональд Трамп відреагував у своєму стилі — жорстко, голосно і без дипломатичних масок. Він ясно дав зрозуміти: терпіти маніпуляції з боку ХАМАС ніхто не буде. Його заява про «готовність ХАМАС до миру» стала несподіваною — як удар в саме серце конфлікту.
Нетаньягу подякував Трампу публічно. Говорив про підтримку, про рішучість, про союзництво. І не випадково додав: «Трамп не терпить зволікань».
Після його звернення ізраїльська армія отримала наказ скоротити активні операції і перейти до оборони — тимчасово. Це рідкісний випадок, коли військова тактика підлаштовується під дипломатичний годинник.
Голоси зсередини
Багато хто в Ізраїлі називає цей момент «випробуванням віри». Сім’ї заручників продовжують жити між молитвою і очікуванням. Вони чують обіцянки, але їм потрібні результати. «Головне — повернути живих», — кажуть вони, і в цих словах немає політики, тільки біль.
Нетаньягу нагадав: «Ми не забули про вас ні на мить». І ці слова звучали не як риторика, а як внутрішня обітниця.
Другий етап: мир під прицілом
Якщо перший крок — обмін, то другий — роззброєння. Газа повинна бути демілітаризована. Прем’єр сказав про це прямо: «Це станеться або через дипломатію, або через силу. Легким шляхом або важким — але це станеться».
Ця фраза стала новою лінією — розділяючою віру в переговори і неминучість війни. У ній відчувалася і втома, і рішучість. Ізраїль, по суті, поставив крапку в ілюзії, що все можна вирішити тільки розмовами.
Вічна дилема: коли сила стає миром
Парадокс цього моменту в тому, що обидві сторони говорять про мир, але кожна бачить його по-своєму. Для Ізраїлю мир — це контроль і безпека. Для ХАМАС — виживання і вплив. І між цими поняттями — прірва.
Армія вже готує сценарії для будь-якого результату. Якщо переговори зірвуться — повернуться удари. Якщо спрацюють — почнеться нова стадія, не менш складна: відновлення довіри і пошук формули співіснування.
Що мав на увазі Трамп, говорячи про «трьохтисячолітню катастрофу»?
Ця фраза підірвала інформаційні стрічки. У ній, можливо, був натяк на нескінченний цикл близькосхідних воєн, на історію народів, які не можуть відпустити минуле. Або це був просто емоційний жест політика, який звик говорити словами, схожими на тайтли фільмів.
Як би там не було, саме в цій емоційності — нерв епохи. Світ чекає на угоду, яка може стати або початком кінця, або кінцем початку.
Між Суккот і тишею
Нетаньягу обіцяв, що, «з Божою допомогою», на свято Суккот зможе оголосити про повернення всіх заручників. Можливо, в цьому — найособистіший момент всієї промови. Він говорив не як політик, а як людина, чия країна живе на вістрі.
В Ізраїлі такі слова не сприймають як піар. Їх сприймають як клятву.
